П`ятниця, 30.10.2020, 13:33
Вітаю Вас Гість | RSS

Географія України

Меню сайту
Географічна карта
Україна на карті
Рельєф
Клімат
Води суходолу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 45
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Корисні копалини

Україна входить до числа держав, які володіють багатими та різноманітними корисними копалинами. Проявленість на території України багатьох геоструктурних елементів будови земної кори (стародавня Східноєвропейська платформа і фрагменти молодих Західноєвропейської та Центральноєвроазійської епіпалеозойських платформ; складчасті споруди варийського, кімерій-альпійського віку; перехідні зони у вигляді крайових прогинів; шельфові зони Азовського й Чорного морів), великий віковий діапазон (від архею до антропогену) геологічних утворень і їх різноманіття (осадочні, інтрузивні, вулканогенні та метаморфічні комплекси) визначили її металогенічну унікальність.
У надрах України виявлено родовища і прояви практично всіх видів рудних і нерудних корисних копалин: паливно-енергетична сировина (нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці, уран); чорні (залізо, марганець, хром), кольорові (алюміній, мідь, цинк, свинець, нікель, титан, магній), благородні (срібло, золото), рідкісні (ртуть, берилій, літій, цирконій, гафній, тантал, ніобій, кобальт, олово, вольфрам, молібден, ванадій), рідкісноземельні (ітрій і лантаноїди) метали та розсіяні елементи (германій, скандій); алмази; велике розмаїття неметалевих корисних копалин (гірничо-хімічна і гірничорудна сировина, нерудна сировина для металургії, облицювально-декоративне, виробне, напівдорогоцінне та дорогоцінне каміння, корисні копалини для будівництва); термальні й мінеральні підземні води.
В надрах України виявлено майже 20 000 родовищ і проявів 117 видів корисних копалин, з яких 8 172 родовища по 94 видах мінеральної сировини мають промислове значення і обліковуються Державним балансом запасів.
До промислового освоєння залучено 2 868 родовищ (від 40 до 100 відсотків розвіданих запасів різних видів корисних копалин), на базі яких працює понад дві тисячі гірничодобувних та переробних підприємств.
Україна за підтвердженими запасами кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд, титану, цирконію, каоліну, графіту, сульфатно-калійної та натрієвої солей, облицювально-декоративного каміння входить до числа провідних країн світу, а на європейському субконтиненті в більшості з них займає перші позиції.
Серед держав СНД Україна займає перше місце за запасами марганцевих руд і германію, друге – кам’яного вугілля, залізних руд, низки рідкісних металів.
Великі запаси, різноманіття та високі лікарські властивості мінеральних вод забезпечують Україні одне з перших місць серед країн Європи та СНД.
Дуже високий ресурсний потенціал родовищ золота, низки кольорових (свинець, цинк, мідь, молібден), рідкісних (берилій, літій, тантал, ніобій, скандій), рідкісноземельних (ітрій і лантаноїди) металів. За більшістю з них Україна спроможна в найближчій перспективі зайняти провідне місце в Європі. Згідно з пометалевою оцінкою сировинної бази рідкісних металів Україна займає друге місце в СНД.
Водночас значні об’єми споживання нафти і природного газу (п’яте місце у світі за обсягами газоспоживання після США, Росії, Німеччини та Великобританії) і недостатній власний видобуток, що покриває внутрішнє споживання нафти на 10 – 12 % і газу – на 20 – 25 %, змушує Україну імпортувати ці види сировини у великих обсягах (по імпорту газу держава займає третє місце у світі після США і Німеччини). Це негативно впливає на загальний торговельний баланс мінерально-сировинної продукції.

 

Паливно-енергетична сировина

Паливно-енергетична сировина (ПЕС) відіграє ключову роль у життєздатності будь-якої держави, адже з нею пов’язані практично всі галузі економіки, а деякою мірою і політична та економічна незалежність. У теперішній час рівень залежності від первинного палива складає приблизно 55 %.
За оцінками експертів енергоємність ВВП в Україні складає 89 кг у. п. на один долар виробленої продукції, що у 3 – 5 разів перевищує цей показник у Західній Європі.
Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів ПЕС (нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін.), але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднакові і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %).

Н а ф т а та г а з. Початкові потенційні ресурси вуглеводнів України в перерахунку на умовне паливо оцінюються в 9 322,7 млн т, у т. ч. нафти з газоконденсатом 1 643,4 млн т (17,6 %) і вільного газу – 7 254,3 млрд м3 (77,8 %). Початкові розвідані запаси вуглеводнів (кат. А+В+С1) складають 3 501,1 млн т у. п.; початкові ресурси нафти розвідані на 37 %, вільного газу – 39 %, а ступінь виробленості (частина накопиченого видобутку в початкових потенційних ресурсах) відповідно 27,4 і 25,5 %, тобто 7 004,3 млн т у. п. (75,1 %) початкових потенційних ресурсів залишаються ще в надрах, з яких 5 821,6 млн т у. п. відносяться до категорії нерозвіданих. Значна частина ресурсів вуглеводнів (27 %) зосереджена на глибинах 5 – 7 км.
Слід зазначити, що 7 043,5 млн т початкових потенційних ресурсів вуглеводнів, або 75,5 % від їх загальної кількості, знаходяться на суші, а 2 279,2 млн т (24,5 %) – на шельфі Чорного й Азовського морів.
Таким чином, ресурсна база нафтогазовидобувної промисловості України дозволяє при її ефективному використанні стабілізувати, а в перспективі підвищити обсяги видобутку вуглеводневої сировини.
Щодо доказаних запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у цих і багатьох інших європейських (і не тільки європейських) країнах.

В у г і л л я. Цей вид корисних копалин був, є і залишатиметься й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє великими підтвердженими запасами кам’яного вугілля і через це входить до першої п’ятірки країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії). Вона зможе тривалий час не тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал.
Протягом останніх років прийняті галузева та загальнонаціональна енергетичні програми повинні були за рахунок збільшення інвестицій реанімувати вугільну промисловість, значно збільшити вуглевидобуток і підвищити його частку в паливно-енергетичному комплексі до 50 %. Підготовлено 24 резервні ділянки з запасами енергетичного вугілля 4,6 млрд т. Згідно зі стратегічною програмою до 2030 р. вугільна галузь повинна вийти на рубіж видобутку кам'яного вугілля 110 млн т.
У зв'язку з тим, що основні показники рентабельності роботи вугільної галузі на приватизованих підприємствах значно вищі, ніж на державних, у 2008 р. прийнята концепція галузевого реформування, що передбачає подальшу приватизацію (на цей час на приватний сектор доводиться 42 % усього видобутку вугілля) як генеральну лінію виведення вугільної промисловості з кризи.

У р а н. При наявності 15 енергоблоків на чотирьох атомних електростанціях встановленою потужністю понад 13 835 МВт уран відіграє найважливішу роль у виробництві електроенергії. Його частка у виробництві електроенергії порівняно з іншими енергоносіями постійно зростає і складає вже майже половину всього виробництва у країні.
Порівняння результатів роботи електростанцій з використанням різних видів енергоносіїв засвідчує про високу ефективність АЕС. Коефіцієнт корисної дії АЕС у 2,7 раза вищий, ніж на гідроелектростанціях, і у 2,9 раза, ніж на теплових, а рентабельність роботи НАК “Енергоатом” України перевищує 100 %. Вартість енергії, що виробляє АЕС, удвічі дешевша, ніж на ТЕС. Усе сказане свідчить, що атомна енергетика в Україні займає провідні позиції, тому надійної альтернативи їй поки що немає.
Розвіданими запасами урану Україна забезпечена на багато десятиліть. Після остаточного вирішення питання з налагодженням власного виробництва елементів, що виділяють тепло (ТВЕЛів), Україна може бути майже незалежною від зовнішніх чинників у виробництві, як мінімум, половини річного об’єму електроенергії за рахунок АЕС. В Енергетичній стратегії України до 2030 р. закладений оптимістичний прогноз збільшення споживання урану в найближчі 25 років у 7,5 раза.

Металеві корисні копалини

Чорні метали

Завдяки наявності в межах України унікальної сировинної бази залізних і марганцевих руд вона входить до числа країн з найбільш розвинутою чорною металургією, зародження і становлення якої припадає на кінець ХІХ і початок ХХ століття.
Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України виконує важливу роль в народному господарстві, забезпечуючи приблизно 27 % загального обсягу промислового виробництва країни, до 10 % податкових відрахувань до бюджету і більше 40 % валютних надходжень: у 2007 р. експорт продукції ГМК (руди, концентрати, чорні та кольорові метали і вироби з них) склав 21 751 млн дол. або 83,6 % від загального обсягу експорту мінерально-сировинної продукції і 43,3 % від усього експорту України. Внесок ГМК у ВВП України складає приблизно 25 %.
ГМК об'єднує 365 підприємств і організацій всіх форм власності, в т. ч. 15 металургійних комбінатів і заводів, 7 трубних заводів, 10 підприємств металовиробів, 13 коксохімічних заводів, 17 заводів по випуску вогнетривів, 26 гірничорудних підприємств, 3 феросплавні заводи, 70 підприємств по випуску кольорових, рідкісних і благородних металів, а також ремонтно-будівельні організації, науково-дослідні і проектно-конструкторські інститути. За обсягами виробництва чавуну і сталі ГМК України займає 7-е місце у світі і 3-е місце серед експортерів.
Перевагою сучасної чорної металургії України є орієнтація на власну сировинну базу. Розвіданих запасів залізних і марганцевих руд достатньо, щоб забезпечити роботу гірничо-збагачувальних комбінатів країни у проектних контурах упродовж 25 – 70 років; на 85 % власним вугіллям забезпечена коксохімічна промисловість, і у значних обсягах із вітчизняної сировини виробляють вогнетриви і флюси, які використовуються в чорній металургії.
Видобуток залізних руд у 2009 р. проводили 10 шахт на глибинах 1 100 – 1 350 м та 11 кар'єрів. Крім того, два кар’єри видобували руди, які були раніше втрачені (повторна розробка). Збагачення магнетитових кварцитів за магнітною технологією здійснюють 12 збагачувальних фабрик. З частини отриманого концентрату на шести окомкувальних і чотирьох агломераційних фабриках виробляють окатиші та агломерат. Необхідна в металургійному виробництві флюсова сировина (вапняки й доломіти) видобувається на 14 кар’єрах і переробляється на дев'яти дробильно-збагачувальних фабриках.
Всього залізорудними підприємствами за 2009 р. випущено продукції: багатої товарної руди -16 000,15 тис. т, аглоруди – 3 801 тис. т, концентрату – 35 912,4 тис. т, агломерату – 644 тис. т, окатишів – 8 766,6 тис. т.
Видобуток і переробку марганцевих руд проводять у дев’яти шахтних і кар'єрних полях Нікопольського родовища, а збагачення – на чотирьох збагачувальних фабриках за гравітаційно-магнітними схемами. 
Чорна металургія, яка працює на власній природній сировині, представлена підприємствами повного і неповного металургійного циклу, трубними заводами та ін. На балансі 15-ти металургійних підприємств 48 доменних печей, 54 мартенівські, 19 конверторів, 23 електросталеплавильні печі, два цехи електрошлакового переплаву, дев’ять машин безперервного лиття і до 100 прокатних станів різного призначення. Українська чорна та кольорова металургія за сумою діючих потужностей посідає п’яте місце у світі (після США, Японії, Китаю та Росії).

Кольорові та легуючі метали

На основі комплексу кольорових та легуючих металів (алюміній, мідь, свинець, цинк, нікель, олово, титан, молібден, вольфрам, ванадій, кобальт) в Україні створена надійна та потужна мінерально-сировинна база титану, яка базується на унікальних великих родовищах розсипних і корінних руд. Їх видобуток і переробку проводить Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська обл.), Іршанський гірничо-металургійний комбінат ЗАТ "Кримський титан" (Житомирська обл.), казенне підприємство “Запорізький титаномагнієвий комбінат”. На Побужжі в невеликому обсязі проводиться видобування силікатних нікелевих (з кобальтом) руд, які повністю перероблялись у феронікель на Побузькому феронікелевому заводі. Решта сировини і продукції для досить розвинутої кольорової металургії постачалась з інших республік колишнього Союзу чи імпортувалась із-за кордону.
За рахунок імпортних бокситів з Африки, Латинської Америки, Австралії діє найбільше в Європі АТ “Миколаївський глиноземний завод”, що забезпечує глиноземом АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” і алюмінієві заводи Росії. На привізній сировині, а також брухті і відходах працюють АТ “Артемівський завод з обробки кольорових металів” (Донецька обл.), АТ “Укрцинк” і ЗАТ “Свинець” (м. Костянтинівка Донецької обл.), АТ “Чисті метали” (м. Світловодськ Кіровоградської обл.) та ін. Кольорова металургія України нараховує 52 підприємства різних форм власності, залучаючи підприємства з видобутку та переробки рідкісних металів – цирконію, гафнію, германію та інших. Програмою розвитку ГМК України на період до 2010 р. передбачено розширення його потужності і зростання потреб у сировині та продукції.
Для забезпечення діючих підприємств кольорової металургії необхідною сировиною прийнято низку галузевих програм: “Алюміній України”, “Мідь України”, “Титан України” та інші, де разом із загальнодержавними програмами МСБ і ГМК передбачено заходи, які допомагають задовольнити прогнозні потреби в мінерально-сировинній продукції в запланованих обсягах. До цих заходів зараховано і розвиток власної МСБ, зокрема і з нетрадиційних видів корисних копалин (алюмінієвої сировини, міді, молібдену, свинцю, цинку та ін.), що допоможе певною мірою зменшити залежність кольорової металургії від імпорту.
Зокрема, проводяться роботи з удосконалення і нарощування МСБ нікелевих руд. На родовищах силікатних нікелевих (з кобальтом) руд у Середньому Наддністров'ї, що традиційно експлуатуються, вивчаються нові ділянки, які є легкими для засвоєння. Одночасно вивчається практична цінність Прутівського родовища з сульфідним нікелем і міддю.
Для зміцнення титанової галузі та утворення надійних запасів високоякісних руд підготовлені для промислового засвоєння Злобицьке та Валки-Гацьківське розсипні родовища в Іршанському рудному районі; завершуються ГРР на Тростянецькому (Житомирська обл.) і Тарасівському (Київська обл.) родовищах. Великі перспективи пов'язують із корінними родовищами титан-апатитових руд і передусім унікального за запасами Стремигородського родовища.
В алюмінієвій промисловості для остаточного вирішення питання щодо промислового значення Високопільського родовища високозалізистих бокситів із загальними ресурсами 72 млн т передбачено геологічне довивчення та оцінка промислових запасів. Передбачається також детальна розвідка Біганського родовища комплексних алуніт-барит-золото-поліметалевих руд у Закарпатті, на основі якого (з урахуванням сусіднього Берегівського родовища) можливе утворення потужного комбінату з безвідходною технологією, зокрема і з отримання глинозему з алунітів. Досі вирішується питання щодо можливості отримання глинозему з нефелінових сієнітів Приазов’я і, насамперед, під час освоєння рідкіснометалевого Мазурівського родовища.
У плані забезпечення свинцево-цинкової промисловості власною сировиною поряд з вивченням згаданого вище комплексного Біганського родовища, а також Мужіївського родовища, що вже експлуатується, проводяться пошуково-оцінювальні роботи і складання ТЕО промислового значення і доцільності розвідки Біляївського родовища поліметалевих руд у Харківській обл.
У мідній промисловості останнім часом значні перспективи утворення вітчизняної МСБ визначилися на Волині, де виявлені та досліджуються прояви самородної міді. Найперспективнішим є Турсько-Луговське рудне поле, в межах якого кілька ділянок (Жиричі, Рафалівська) вже розглядаються як потенційні родовища. Плануються пошуково-оцінювальні роботи на рудопроявах мідистих пісковиків у Бахмутській котловині Донбасу та технологічні дослідження мідно-нікелевих сульфідних руд Прутівського родовища на ПЗ УЩ (Житомирська обл.).
Реальним є утворення власної МСБ молібдену. На ПЗ УЩ досліджуються перспективні рудопрояви, що виявлені у гранітах Устинівського масиву (Вербівське, Високе та ін.), а в Середньому Придніпров’ї на флангах Сергіївського родовища золота відкрито Східносергіївський рудопрояв молібдену, перспективи якого оцінюються дуже високо.
Забезпечення металургійного комплексу ванадієвою сировиною можливе шляхом видобутку її з комплексних (Sr-V-TR) руд Жовторічанського родовища (Дніпропетровська обл.), а також через переробку відходів глиноземного виробництва Миколаївського глиноземного заводу (“червоні шлами») і золошлаків ТЕС, які спалюють мазут. Обговорюється можливість застосування вже апробованої технології добування ванадію з ільменітових розсипів Іршанської групи родовищ.
Менш перспективною поки що залишається утворення МСБ вольфраму та олова.
Таким чином, складна ситуація, що склалася після розпаду СРСР, із забезпеченням кольорової металургії України необхідними сировиною і продукцією, значною мірою може бути полегшена, а в окремих випадках кардинально вирішена внаслідок освоєння власних корисних копалин. Для цього необхідне всебічне і кваліфіковане вивчення тієї чи іншої проблеми, а її позитивне розв'язання можливе в разі фінансування запланованих робіт у визначеному обсязі.
Діючі в Україні підприємства з випуску кольорових металів і виробів з них частково задовольняють внутрішні потреби країни і створюють певний експортний потенціал (в основному це алюміній, мідь, титан і низка інших металів і виробів).
Відповідно до урядової програми розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу України по кольорових металах намічається в період до 2011 р. збільшити випуск титанової губки до 12 тис. т, алюмінієвого прокату – 26 тис. т, міді, її сплавів і катанки – до 80 тис. т і вторинного алюмінію – до 120 тис. т/рік. Виробництво первинного алюмінію залишається на існуючому рівні. Внутрішній товарообіг України по основній групі кольорових металів (алюміній, свинець, цинк, олово, мідь і нікель) у 2007 р. за даними Держкомстату склав 109 526 т на суму 1 695,5 млн грн.

Благородні метали та алмази

Благородні метали – золото, срібло, платина і платиноїди (паладій, родій, осмій, іридій, рутеній) та алмази – є відносно “новими” видами корисних копалин в Україні. Цілеспрямоване виявлення ресурсів золота почалося на початку 60-х років минулого століття, але з обмеженими витратами на геологорозвідувальні роботи.
Срібло, в основному, як супутній компонент у поліметалевих та інших комплексних рудах не привертало особливої уваги.
Метали платинової групи (МПГ) у рудах кольорових металів і хрому почали вивчатись лише з 80-х років. На результатах робіт позначилась недосконалість лабораторно-аналітичної бази щодо благородних металів як “нетрадиційних” для України корисних копалин.
За результатами пошукових і розвідувальних робіт, проведених в 90-х роках минулого сторіччя, корінним чином змінилося уявлення про перспективність території України на благородні метали.
На цей час щодо золота і срібла виділено три крупні металогенічні провінції: Карпатсько-Добруджинсько-Кримська, Дніпровсько-Донецька і Українського щита, в яких встановлені крупні по запасах родовища.
Значно зросли перспективи попутного витягання металів платинової групи (МПГ) з комплексних родовищ мідно-нікелевих руд і самородної міді УЩ.
Численні знахідки дрібних алмазів у розсипах і корі вивітрювання, а також виявлення щодо крупних уламків ювелірних алмазів у корінних породах кімберліту і лампроїтового типу, які встановлені в межах Волино-Подільської плити, Приазовському масиві і центральній частині УЩ також свідчать про реальну можливість відкриття промислових об'єктів. 
На українському ринку благородних металів приблизно 85 – 90 % доводиться на золото, до 10 % займає срібло, інше – платина і паладій.

Рідкісні та рідкісноземельні метали Особливості геологічної будови України зумовили широкий розвиток природних концентрацій рідкісних металів на її території. Однак родовища і перспективні рудопрояви провідних рідкіснометалевих рудних формацій локалізуються в межах двох металогенічних провінцій Українського щита (берилій, літій, тантал, ніобій, рідкісноземельні метали, цирконій, гафній) і Донбасу (германій, ртуть, літій). 
З великої кількості рідкісних металів Україна виробляє у формі концентратів і кінцевих продуктів цирконій, гафній, ртуть, германій (з власної мінеральної сировини), тантал, ніобій, рідкісноземельні метали (з привезених концентратів). Більшість інших рідкісних металів, переважно у формі виробів, надходила з інших республік колишнього СРСР. 
До підприємств рідкісноземельної підгалузі належать Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК), що випускає гафній, цирконієві сплави та ін., виробниче об’єднання “Придніпровський хімічний завод” (ПХЗ), що виробляє гафній, цирконій та різноманітні сплави рідкісних металів, та Микитівський ртутний комбінат, який має повний цикл виробництва: від видобутку руди до готової продукції. Але Микитівський комбінат зупинив свою діяльність через нерентабельність.

Неметалеві корисні копалини

Гірничо-хімічна сировина 
У надрах України виявлено, оцінено і промислово освоєно більшість видів гірничо-хімічної сировини. Їх запаси і цінність для економіки держави далеко не однакові.
Наприклад, такі види гірничо-хімічної сировини, як барит, бор, йод, калійні солі, фосфатна сировина, найчастіше незначні за запасами. Розробка таких родовищ дуже обмежена через невисоку якість корисних компонентів. Складність і висока вартість технологій є причиною того, що не розробляються родовища бору на Керченському півострові Криму. Не використовується для видобутку йоду розвідане родовище в Херсонській області. Невисокими темпами йде розвідка і підготовка до освоєння перспективних родовищ зернистих фосфоритів. Потреби господарського комплексу України в цих корисних копалинах так чи інакше задовольняються за рахунок імпорту, головним чином з країн СНД (переважно з Росії) і європейських держав.
З перерахованих дефіцитних для України видів гірничо-хімічної сировини найгострішою проблемою є забезпечення сільського господарства фосфатними добривами. У країні створено великий комплекс з виробництва фосфорних та фосфоровмісних добрив (Сумське ВО “Хімпром”, Вінницьке ВО “Хімпром”, Кримська ДАК “Титан”, Костянтинівський хімзавод та ін.) потужністю 1 850 тис. т добрив на рік (у перерахунку на 100 % Р2О5). За час існування СРСР комплекс був орієнтований на переробку кольських апатитів і у 80-х роках випускав 1,6 – 1,7 млн т фосфорних добрив (у перерахунку 100 % Р2О5) з асортиментом (8 – 10 найменувань) різновидів. Після 1991 р. постачання апатитів з Росії різко скоротилося, а обсяги виробництва добрив зменшилися до 200 і менше тисяч тонн при сучасній потребі України у фосфатній сировині 2,3 – 2,8 млн т щорічно. Повністю задовольнити потребу власною МСБ країна не в змозі, але зменшити залежність від імпорту цілком реально. Державна програма розвитку МСБ України до 2030 р. передбачає розвідку корінних апатит-ільменітових руд Голосківського та Видиборського родовищ у Житомирській області, а також прискорену розвідку (з одночасним початком видобутку) родовищ (Ратнівського, Жванського та ін.) зернистих і комплексних фосфоритів у Рівненській і Хмельницькій областях.
На даний час готуються до розробки Біганське родовище бариту в Закарпатті (ДП «Штоєрман-Україна ГМБХ») та два комплексних родовища, які містять промислові запаси апатитів – Новополтавське (ЗАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія») і Стремигородське (ТОВ «Валки-ільменіт»). 
За запасами інших видів гірничо-хімічної сировини (натрієвої солі, калійних сульфатних і магнієвих солей, сірки, природних мінеральних пігментів, карбонатної сировини для цукрової промисловості та для виробництва соди) Україна займає одну з перших позицій у Європі та світі, їх видобуток повністю спроможний задовольнити внутрішні потреби у цих видах гірничо-хімічної сировини і підтримувати на високому рівні експортний потенціал.
В цілому в Україні на мінеральні добрива доводиться більш за третину обсягів всієї хімічної промисловості, 40 % експортних постачань всього хімічного комплексу і 70 % надходжень до держбюджету за підсумками робіт у 2006 – 2007 рр.

Гірничорудна сировина До цієї групи корисних копалин, виявлених, у різному ступені розвіданих і розроблюваних, в Україні належать: природна абразивна сировина (гранат, кремінь, кварцовий пісок), графіт, бентоніт, каолін, польовошпатова сировина, природні сорбенти (цеоліти, глауконіт, сапоніт, вермікуліт, палигорськіт), кристобаліт-опалова сировина, пірофіліт, тальк, каменесамоцвітна сировина та ін.
До найзначніших ресурсів і запасів гірничорудної сировини належать глини (бентоніти і каоліни), графіт, природні сорбенти, каменесамоцвітна сировина. За масштабами виявлення первинних каолінів територія України є однією з провідних каолінових провінцій світу і найбільшою в Європі. Тільки в межах УЩ площа розвитку каолінів (первинних і вторинних) перевищує 330 тис. км2 (довжина – 950, ширина – до 350 км). Загальні прогнозні ресурси первинного каоліну в Україні оцінюються в 4,5 млрд т. Високоякісні сорти каоліну, придатні для паперової промисловості, зосереджені в західній і північно-західній частинах УЩ, а для порцеляни – у східній його частині. У період стабільної роботи економіки (на зламі 80 – 90-х років) Україна виробляла понад 1 млн т на рік збагаченого каоліну, з яких 800 – 900 тис. т поставлялися в інші республіки колишнього СРСР і зарубіжні країни.
Широкого розвитку в межах України набули також бентонітові глини, які є сировиною багатоцільового використання (формування, сорбція, бурові розчини, тощо). У центральній частині УЩ розробляється найбільше родовище бентоніту – Черкаське, на якому зосереджено понад 85 % усіх затверджених запасів України. Негативним моментом бентонітової сировинної бази країни є недостатня розвіданість лужних сортів, необхідних для виробництва залізорудних окатишів. Їх Україна поки що змушена імпортувати. Програмою розвитку МСБ України на період до 2030 р. передбачено розвідку першої черги Киштинського родовища лужних бентонітів у Закарпатті, введення в експлуатацію якого дасть можливість повністю відмовитися від імпортної сировини. 
Родовища кристалічного графіту в межах УЩ утворюють велику графітоносну провінцію, в якій виділяють чотири графітоносні райони: Бердичівський, Побузький, Криворізький і Приазовський. У найбільшому та освоєному Побузькому районі на базі Заваллівського родовища діє однойменний графітовий комбінат, що на 70 – 80 % забезпечував усі потреби колишнього СРСР, а Україна була практично монополістом із виробництва графітової продукції. Тепер Заваллівське родовище значною мірою вироблено (особливо руди високої якості), і альтернативою йому можуть стати підготовлене до експлуатації Балахівське (Кіровоградська обл.) і Буртинське (Хмельницька обл.) родовища.
В Україні відомо більше 300 проявів понад 40 видів каменесамоцвітної сировини. Використовуються вони для виробництва художніх, декоративних та ювелірних виробів. У північно-західній частині УЩ розробляється унікальне за якістю велике Волинське родовище п’єзооптичної та ювелірної сировини: гірський кришталь, п’єзокварц, топаз, берил, цитрин та ін. Дорогоцінним камінням органогенного походження є бурштин, розробка якого ведеться на двох родовищах у північно-західній частині УЩ. Сировина, що видобувається, високої якості, через що починає конкурувати на європейському ринку з бурштином балтійського узбережжя. Каменесамоцвітна сировина (родоніт, мармуровий онікс, опал та ін.) виявлена і вивчається в багатьох регіонах України. 
Абразивна сировина видобувається на чотирьох родовищах: двох – гранату, по одному – кременю і кварцового піску. Використовуються з абразивною метою тільки два останні види, та й ті в невеликих обсягах (кількох десятків тисяч тонн на рік).
Бажає бути кращим освоєння і використання природних сорбентів (цеолітів, глауконіту, сапоніту та ін.). Мінерально-сировинна база природних сорбентів України має великі потенційні можливості, але вивчена недостатньо. Перспективні родовища і прояви глауконіту та сапоніту після відповідного вивчення і розвідки зможуть задовольнити не лише внутрішні потреби, але і створити відповідний експортний потенціал. Три родовища цеолітів, що розробляються в Закарпатті в невеликих обсягах (до 10 тис. т щорічно), також мають великі, але не використані можливості. Враховуючи тенденцію розширення сфер використання природних сорбентів у сільському господарстві, очищенні різної продукції, охороні навколишнього середовища тощо, Україна при відповідному ставленні до цієї проблеми може зайняти гідне місце на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Польовошпатова сировина, що видобувається на семи родовищах у невеликих обсягах (кількох тисяч – десятків тис. т на рік), невисокої якості і не задовольняє потреби керамічної, електротехнічної та ін. галузей промисловості, потенційних можливостей яких достатньо, щоб переробляти її щорічно в обсязі 200 – 300 тис. т. Значне поширення пегматитових полів (основна сировина для отримання польових шпатів) у межах УЩ засвідчує про можливість створення надійнішої та якіснішої МСБ польовошпатової сировини.

Нерудна сировина для металургії Україна має потужний металургійний комплекс. Його робота, навіть за наявності великих запасів металічних руд, неможлива без відповідного забезпечення різноманітними у великих обсягах неметалічними корисними копалинами, що використовуються у виробництві товарної залізорудної продукції – чавуну і сталі. Це передусім флюсова сировина (вапняки, доломітизовані вапняки, доломіти), глини для вогнетривів, вторинні каоліни, кварцова сировина (кварцити, кварцові піски, пісковики кварцитоподібні), магнезит, плавиковий шпат, високоглиноземна сировина (андалузит, силіманіт, кіаніт), формувальна сировина (піски і глини), сировина для обгрудкування рудних концентратів (глини бентонітові) тощо.
Забезпеченість металургійного комплексу України власними вищезгаданими видами корисних копалин далеко не рівноцінно і достатня. Гостродефіцитними є плавиковий шпат і магнезит, видобуток яких, незважаючи на виявлені та різною мірою розвідані запаси (Покрово-Киріївське, Бахтинське, Правдинське родовища), поки що не ведеться. Загострилася ситуація з видобутком високоякісних кварцитів Овруцького родовища через забруднення території після аварії на ЧАЕС. На грані вичерпання запаси високоякісної глинистої сировини, особливо лужних бентонітів.
Достатньою мірою і на тривалий час ГМК України забезпечений власною флюсовою і формувальною сировиною, вогнетривкими глинами, вторинними каолінами. Видобуток і переробку нерудної сировини для металургії проводять численні підприємства України.
Для зменшення імпорту дефіцитної сировини (магнезитів, хромітів, плавикового шпату) і збалансованого надійного забезпечення металургії власними видами нерудної сировини “Національними програмами розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р.” і “Державною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 р.” намічений комплекс заходів, якими передбачено:
– на ЗАТ “Мінерал” провести розвідку та визначити запаси шостої ділянки Пологівського родовища вторинних каолінів та вогнетривких глин та організувати виробництво бентонітових порошків (50 тис. т на рік) і формувальних сумішей (60 тис. т щорічно);
– на ВАТ “Дружківське р/у” здійснити відвід земель для нарощування гірничих робіт з видобутку вогнетривких глин і формувального піску;
– на ВАТ “Часів-Ярський вогнетривкий комбінат” ввести в експлуатацію третю чергу кар'єру “Північний” і третю-четверту черги кар'єру “Південний”, а також закінчити будівництво кар'єру на ділянці “Блок-1”;
– на ВАТ “Ватутінський вогнетривкий комбінат” закінчити будівництво кар'єру ділянки “Південної” Новоселицького родовища вторинних каолінів;
– провести розвідку Севастянівського родовища кварцитів у Донецькій області;
– на Бахтинському родовищі плавикового шпату закінчити розвідку центральної частини;
– на Стильському родовищі флюсових, доломітизованих вапняків і доломітів (Донецька обл.) закінчити розвідку Західної ділянки;
– провести геолого-економічну переоцінку запасів доломітів Західнодоломітного кар'єру № 3 на Новотроїцькому р/у (Донецька обл.);
– створити сировинну базу доломітів на базі Криворізького (Фрунзенського) родовища у Кривбасі;
– закінчити розвідку Ільницького родовища лужноземельних бентонітів (Закарпатська обл.);
– створити мінерально-сировинну базу лужних бентонітів на Киштинському родовищі в Закарпатті;
– почати розробку Правдинського родовища талькомагнезиту (Дніпропетровська обл.);
– провести розвідувальні роботи в межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська обл.) на гостродефіцитну сировину для виробництва форстеритових вогнетривів;
– провести розвідку ділянки першочергової розробки Сущанського родовища дистену (Житомирська обл.);
– затвердити запаси і передати у промислове освоєння першу чергу Соломіївського родовища гранат-силіманітових руд у Приазов’ї.
Окрім того, передбачені заходи щодо підвищення якості та розширення асортименту вогне¬тривкої продукції (динасохромітові, периклазвуглецеві вироби та ін.), які використовуються сталеплавильними, доменними та іншими тепловими агрегатами. Виконання їх покладено на вогнетривкі і динасові заводи України (Пантелеймонівський, Кондратівський, Червоноармійський, Великоанадольський та ін.). Виробництво вогнетривів на підприємствах України планувалося збільшити з 1,24 у 2000 р. до 1,40 млн т у 2010 р., флюсових вапняків – з 16,3 до 19,4 млн т; водночас має зрости споживання цих видів сировини (з 1,17 до 1,20 млн т вогнетривів і з 15,9 до 18,2 млн т флюсових вапняків) та їхній експорт (з 130 до 220 тис. т вогнетривів і з 400 до 1 200 тис. т на рік флюсових вапняків).

Корисні копалини для виробництва будівельних матеріалів Україна має різноманітні великі запаси мінеральної сировини із загальною назвою "корисні копалини для будівництва". Більшістю з них країна повністю задовольняє внутрішні потреби і має визначний експортний потенціал. Такі корисні копалини, як тугоплавкі глини, облицювальні камені, пиляльні камені, скляна сировина користуються великим попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках. Нині назріло питання переоцінки запасів родовищ корисних копалин для виробництва будівельних матеріалів з метою виділення пріоритетної розробки найбільш рентабельних.

Камінь облицювальний

Родовища облицювального каменю розміщені в межах Українського щита, Волино-Подільської плити, Гірського Криму, Карпат і Донецької складчастої споруди.
Найбагатша родовищами територія Українського щита. Родовища представлені магматичними і метаморфічними породами архею-протерозою – гранітоїдами, габроїдами, доломітизованими мармурами і кварцитами. Ці породи мають широку гаму кольорів і малюнків, високу механічну міцність і добру блочність каменю.
Волино-Подільска плита відома родовищами і проявами ефузивних базальтів верхнього протерозою, метаморфічних пісковиків венду і девону, мармуризованих вапняків силу

Ландшафти
Згурівський район
Досідження
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Copyright MyCorp © 2020
Згурівський НВК, 2016
uCoz