Геродот

Геродот – батько української історії

Скіфію – „країну на північному узбережжі Чорного моря і прилеглих до нього землях” – найдетальнішим чином описав давньогрецький учений і мандрівник Геродот у IV книзі своєї "Історії", відомої як "Скіфський логос". Тому він по праву може вважатися "батьком української історії". Учений грек, який побував у Північному Причорномор’ї, визначив протяжність узбережжя всього Чорного моря, розповів про річки, що в нього впадають, поміряв відстані між окремими населеними пунктами. У ХХ ст. вийшов перший переклад українською мовою IV книжки "Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом" (1937), а згодом побачили світ перекладені “Історії в дев‘яти книгах” (1996).

Це перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Опис створений головним чином на розпитах знаючих осіб з числа грецьких колоністів (немає доказів, що Геродот побував у кримських і приазовських містах). Характеристику скіфських рік Геродот починає з Істра (Дунаю), що «тече через усю Європу, беручи початок в землі кельтів». Він вважає Істр найбільшою з відомих рік, до того ж завжди повноводною, влітку й взимку. Після Істра найбільша ріка — Бористен (Дніпро). Геродот правильно вказує, що тече вона з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. «Біля моря Бористен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман». Геродот дав відомості про західні береги Чорного моря від устя Дністра до Босфору і більшої частини узбережжя Балканського півострова.

У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводиться Гераклові. Опис Скіфії він закінчує розповіддю про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай, що полягає в тому, що дівчина не може вийти заміж, поки не уб'є ворога.